Купала – свято юності й кохання

© Микола Махній, 2009

Купала – свято юності й кохання

Взагалі сексуальність тісно пов’язана з еволюцією ігрових, святкових компонентів культури. Просексуальні, терпимі суспільства звичайно надають високої цінності груповим веселощам, грі та святковим ритуалам, до яких залучається все населення. Значною мірою шлюбно-еротичні мотиви зберігло в Україні свято Івана Купала.

Це було свято юності, кохання, спілкування парубка і дівчини. Свято, яке дозволяло переступити певні канони побуту, поважані й батьками, і суспільством. Свято тривало всю ніч. Суворі матері не кликали дочок додому, мудрі батьки не навчали синів, з котрою гуляти на Купала. І ось вечір Купальського свята. Над річкою чи біля ставка збираються дівчата, святково вдягнені, особливо привабливі. Обов’язково з піснею – мрією про судженого. Вони сплітають вінки, творять красу й пускають її по воді:

… Та ходить дівка над водою,
Пуска долю за водою:
— Пливи, доле, за водою,
А я услід за тобою,
Та спливемося докупочки,
Як сизії голубочки…

Дівчата знають, що ось зараз прийдуть хлопці. То традиція, обряд – вони прийдуть. Це заохочуване суспільством побачення, узаконене народною турботою про чистоту і радість спілкування. І ось з’являються парубки. Теж святково вдягнені, теж з піснею.

Основну групу купальського пісенного фольклору становлять пісні, в яких домінують мотиви кохання, сватання та подружнього життя. Характерною особливістю пісень цієї групи є звертання до конкретних осіб, які були присутні на купальському святі, до конкретних пар закоханих:

Ой на Івана Купайла

Вийшла Галя гарно вбрана.

На неї хлопці заглядаються,

Зачіпати встидаються.

А наш Василько не встидався,

Подав ручку, привітався:

— Куплю їй бинду ружову,

Бо я візьму її за жону.

У деяких купальських піснях звучать похвали молодості і вроді, які асоціюються із зеленою рутою, барвінком, розквітлою калиною, пишною рожею тощо. Нерідко навіть саме святкування було нагодою, коли молоді можна було привселюдно виявити свої симпатії, освідчитися в коханні.

Олександр Звєрєв «НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА»

Деякі купальські пісні про кохання і сватання виразно позначені печаттю щедрого народного гумору, як-от про багача, що намагається видати заміж дочку:

Качався горщик, перекидався,

А там Антін дочкою задавався:

– Сватай, Василю, мою дочку,

Дам я тобі коровочку.

А до корови додам бичка,

Бо дуже гарна моя дочка.

А до бичка додам телицю,

Сватай мою дочку-єдиницю.

Нерідко купальські пісні набували форм своєрідного діалогу між хлопцями й дівчатами, в якому висміювалися різні вади молоді – лінощі, скупість або дівоча легковажність:

Ой ти лопух, лопух,
Нашій Парасці живіт іспух.
Нехай пухне, нехай знає,
Нехай хлопців не приймає.
Нехай пухне, нехай чує,
Нехай з хлопцями не ночує.

Далі, як і заведено, трохи грубувата пікіровка, що обов’язково завершу­ється грою. Майже ритуальний обов’язок парубка обрати собі дівчину, наздогнати її, поцілувати на виду у всіх. А вже як запалають вогнища, як через них зі сміхом і верещанням почнуть стрибати учасники гри, невдовзі ряди їх порідшають, сміх і танці принишкнуть і перейдуть у теплий, інтимний шепіт під вишнею чи вербою, біля воріт двору чи в діброві під місяцем.

Чільне місце в купальській обрядовості посідала ідея очищення під час стрибання через вогнище. Купальський вогонь вважали стихією, що має особливий вплив на долю людини, її майбутнє, зокрема на одруження. У багатьох народів був поширений весільний ритуал розпалювання багаття перед брамою нареченого і перехід через нього одруженої пари з метою очищення. Крім цього, згідно зі світоглядними уявленнями східних слов’ян, наречена, що втратила цноту до одруження, не могла переступити через багаття, за що вона і її батьки піддавалися осуду і своєрідним покаранням.

Купальський вогонь вшановувався також як стихія, що здатна не тільки очистити молодь перед вступом до шлюбу, а й передбачити цей шлюб. Д.Бантиш-Каменський вказував, що ще за часів Б.Хмельницького парубки й дівчата стрибали парами через вогонь, узявшись за руки, і ворожили про майбутню долю.

Генріх Семірадський «НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА»

Матеріали етнографів підтверджують живучість цих обрядових дій у другій половині ХІХ ст. із збереженням ритуальної семантики ворожіння про долю й очищення. Голі парубки й дівчата, взявшись за руки, перестрибували через вогонь. Якщо їх руки при цьому не розмикалися, вважалося, що пара одружиться і все життя буде разом. Про зв’язок ритуалу перестрибування через купальське вогнище із подружнім життям нагадують також пісні. В одній гумористичній пісні купальського циклу, яку співали під час перестрибування вогню, є такі слова:

Ой на Купала огонь горить,
А в Семена серце болить.
Нехай болить, нехай знає,
Нехай іншої не займає,
Нехай одну Мотрю має.

У багатьох народних віруваннях вважається, що успішнішім чаруванням може бути тоді, коли людина роздягнеться догола. Стрибання через вогнища голими було, очевидно, розраховане на те, щоб якомога ближче доторкнутися до купальського вогню, узяти від нього вдосталь життєвої енергії, заплід­нюючої сили.

Трактування ритуалу перестрибування через вогонь як вияв шлюбної магії характерне для Харківщини. Там через купальське багаття перестри­бували тричі і тільки після цього гасили.

Одним з найпоширеніших аспектів обрядового очищення в купаль­ському святкуванні слід вважати і купання, відоме усім народам Європи.

Як свідчать записи етнографів, характерною особливістю обрядової купелі є поєднання купання із перестрибуваннями через купальські вогнища. Та чи інша послідовність у виконанні цих ритуалів, кількість обрядових актів тощо визначають локальні різновиди купальського святкування. Так, на Біло­церківщині голі парубки й дівчата, узявшись за руки, спершу перестрибували через купальське багаття, а тоді купалися. В інших регіонах зафіксовано такий варіант обряду. Представники обох статей громадилися окремо. Група учасниць ритуалу, очолювана однією з дівчат, стрибала через палаюче полум’я, а тоді купалася у воді, після чого знову перескакувала через багаття. Обряд повторювався тричі. Парубки виконували цей обряд аналогічно, а тоді одягнувшись, молодь збиралася біля вогню, де свято продовжувалося.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*