Передмова автора

© Махній М.М. ЕТНОСЕКСОЛОГІЯ: ЕРОС І КУЛЬТУРА. – К.: Blox.ua,2009/2010

Передмова

Як на мене, саме через сексуальність у людини є шанс зрозуміти сенс власного існування. Звісно, якщо визнати той факт, що сексуальність в людському соціумі є не лише механізмом відтворення життя, але перш за все процесом, який надає йому смисл.

У життєвій практиці сексуальність зазвичай визначається як біологічно обумовлене бажання або імпульс, який спрямовано на представника протилежної статі (нормальна сексуальність) або будь-який інший об’єкт (так звана збочена сексуальність), що виявляється у поведінці.

Практика сексуальності вказує на сексуальну орієнтацію або сексуальну ідентичність особистості. Проте сучасні філософсько-психологічні теорії трактують сексуальність не тільки як індивідуальні еротичні прагнення, практики й ідентичності, а скоріше як дискурси, що конструюють еротичні можливості.

Прояви сексуальності і формування сексуальної ідентичності зумовлені особливостями взаємодії людей, способами інтерпретації тієї або іншої поведінки на основі існуючих зразків дій, адекватних етнокультурі й конкретному контексту.

Етносексологію сучасні науковці розглядають як розділ етнології (культурної антропології), присвячений вивченню етнокультурних норм і варіацій людської сексуальності.

Предметом дослідження в етносексології виступають етнокультурні варіації та детермінанти сексуальної поведінки і установок, у т. ч. особливості еротичного коду, семантика сексуальної поведінки, техніка та умови коїтусу і т.п. Все це можна усвідомити тільки в широкій соціокультурній перспективі, включаючи диференціацію статевих ролей, стереотипи маскулінності і фемінінності, статевий символізм, особливості статевої соціалізації та шлюбно-сімейних відносин, норми статевої моралі.

Вже у вищих тварин сексуальна поведінка є в значній мірі продуктом научіння, що долучає індивіда до властивої даному виду соціосексуальної матриці. У людини ця соціосексуальна матриця перетворюється на сексуальну культуру, котру і вивчає етноснексологія, використовуючи дані безпосереднього спостереження, звіти інформаторів і різноманітні культурні джерела (дані мови, релігії, мистецтва і т. п.).

Предметні обрії етносексології дуже розмаїті. Гостро постає необхідність розрізняти: 1) фактичну поведінку індивідів, 2) їх установки і ціннісні орієнтації, 3) культурний символізм, що стоїть за ними, 4) ритуали і звичаї, за допомогою яких оформлюються відповідні дії, і 5) соціальні інститути, які цю діяльність спрямовують і регулюють.

Найелементарніша етносексологічна класифікація ґрунтується на розподілі різних суспільств і культур на просексуальні (терпимі, ліберальні, пермісивні) та антисексуальні (репресивні, обмежуючі, які піддають сексуальність постійному контролю і заборонам). Проте цінність такої діхотомізаціі є проблематичною, бо вона не враховує конкретне значення і зміст відповідних норм: хто, кому, що, з ким, наскільки і чому забороняє. Сексуальні табу різноманітні, їх не можна зрозуміти без урахування соціального й етнокультурного контексту, способу життя.

У більшості суспільств існують різні норми сексуальної поведінки для чоловіків, для жінок (так званий «подвійний стандарт»), для різних вікових груп. Окрім негативних санкцій, сексуальну поведінку регулюють позитивними способами — схваленням і поетизацією певних видів любові, культивацією відповідного тілесного канону, ставленням до емоцій, еротики і т. ін. Тому етносексологія безпосередньо пов’язана з етнопсихологією, соціологією шлюбу та сім’ї, етнопсіхіатрією та іншими дисциплінами.

makhniy@ukr.net

Передмова автора: 2 комментария

  1. Интересный Вы товарищ…
    Занятненько так написано.

    Жаль много буков, мне не осилить такие объёмы…

    Но, избирательно пролистал с удовольствием

  2. Дуже и дуже клясно.

    Дякую, почерпнув у вас дещо вельми цікавеньке для своєї творчості.

Комментарии запрещены.