Українські афектоніми: розмаїття інтимних назв коханої людини

© Микола Махній, 2010

© Махній М.М. ЕТНОСЕКСОЛОГІЯ: ЕРОС І КУЛЬТУРА. – К.: Blox.ua, 2010

Українські афектоніми: розмаїття інтимних назв коханої людини

Цікаву і вельми обширну групу лексики сучасної української мови становлять слова та словосполучення, різноманітні образні номінації об’єктів чи суб’єктів кохання, так звані афектоніми.

Афектоніми виступають як синонімічні, образні назви коханої людини у ситуаціях особливої приязні, інтимної, душевної близькості в стосунках між хлопцем і дівчиною, чоловіком і жінкою, тобто між особами, яких пов’язують любовні зв’язки.

Характерною рисою афектонімів є те, що вони функціонують переважно тільки в спілкуванні двох осіб і часто є суто індивідуальними, приватними назвами суб’єкта-об’єкта, хоч багато з них мають стабільний характер і широко вживаються в українській інтимній ліриці, у фольклорі як символи, постійні, усталені звертання, епітети тощо.

Афектоніми, як правило, стилістично марковані, емоційно забарвлені, заряджені експресією, позитивною конотацією, хоч у звертанні до нелюбої особи або в згадці, розмові про неї можуть виступати і як негативно конотовані лексеми та сполуки, містити в собі іронію, а інколи й сарказм.

Вивчаючи питання використання афектонімів у ряді європейських мов, польські дослідники Яцек Перлін та Марія Мілевська встановили, що у функції назв об’єктів-суб’єктів кохання в європейських мовах можуть уживатися різноманітні назви з тваринного та рослинного світу, назви дорогоцінних металів, прикрас, лексеми з астрономічно-метеорологічної сфери, назви страв, міфічних істот, частин тіла людини, високих титулів і посад, назви, які стосуються статі, різноманітні власні імена, а також номени, етимологію яких не завжди можна встановити.

В українському інтимному мовленні найбільшу групу афектонімів складають слова з коренями -люб- та -кох-. Мовознавці відзначають унікальність української мови в цьому плані, оскільки в жодній із слов’янських мов немає стільки утворень із коренями -люб- та -кох- на позначення коханої людини. Так, із коренем люб- українські словники подають понад 30 іменників чоловічого та більше 20 іменників жіночого роду. Утворені вони різними формантами як від дієслів любити і кохати, так і від різних похідних цих дієслів.

Безпосередньо від дієслова любити утворилися іменники любас ‛коханий’ любець ‛милий, коханий’, любик ‛коханець’, любич ‛улюбленець’, люби́ш ‛коханий’, любище ‛любимець’, любко, любойко ‛коханий’, любонько ‛милий’, любуньо, любусь ‛милий’, любцьо, любчик, любочок.

Від дієприкметників та від префіксальних дієслів з коренем люб-, утворені іменники возлюбленник (утворений від возлюбити), залюбленик (<залюбити), облюбленець ‛наречений’, облюбенник ‛наречений’ (утворені від облюбити), перелюбець, перелюбник ‛той,хто перелюбствує’ (<перелюбити), розлюб ‛коханець’ (<розлюбити), улюбленець, улюбленик, улюбленчик.

Відіменними утвореннями є іменники любасник ‛коханий’, любасок, любовéць, любовник (<любов), полюбовник (<любовник), любуненько (<любуньо) ‛найдорожчий коханий’, любимець, любимчик (<любимий), нелюб.

З коренем кох- словники фіксують іменники кохан, коханок, коханець, коханчик, коханек, укоханець, коханочок, прикметник коханий.

На думку мовознавця Миколи Лесюка, чоловіки менш винахідливі в номінуванні коханої, ніж жінки, бо жіночих назв є значно менше, ніж чоловічих. Це, зокрема іменники, утворені як від дієслів, так і від інших частин мови з цими коренями, зокрема: любанка ‛кохана’, любаска, любашка ‛коханка’, любимиця, любимочка, любка, люблениця, люблянка ‛кохана’, любовниця, любойка ‛мила, серденько’, любонька ‛мила’, любочка, любуненька ‛найдорожча кохана’, любуня, любця, любчи́на ‛любка’, облюбенниця ‛наречена, коханка’, перелюбка, перелюбниця, полюбовниця, улюблениця, улюбленка, прикметники люба, любесенька ‛кохана’, а також іменники з коренем -кох-: коханка, коханочка, укоханка та прикметник кохана.

До наведених вище афектонімів з коренями -люб- та -кох- можна навести ще цілий ряд прикметників, які вживаються в звертаннях до коханої людини або як самостійні лексеми, або в ролі епітетів до тих чи інших іменників. Вони можуть характеризувати коханого / кохану з різних сторін – за внутрішніми та зовнішніми якостями, за характером, вдачею тощо. Хлопець може бути: лю́бий, милий, миленький, дорогий, солодкий, солодкавий, солоденький, рідний, дорогоцінний, найдорожчий, чутливий, вродливий, гарний, ніжний, стрункий, високий, мужній, міцний, красивий, чорнобривий, чорнобривенький, чорнявенький, русявочубий, білявенький, нелінивий тощо, але й брехливий, нелюбий, осоружний, проклятий (та й деякі інші негативні епітети та характеристики нелюбого чоловіка); дівчина може бути також лю́ба, мила, миленька, вірна, єдина, ласкава, ніжна, дорога, солодка, солоденька, рідна, найдорожча, вродлива, гарна, чарівна, красива, чорнобрива, чорнобривенька, чорнявенька, білявенька, нелінива, кокетлива, щебетлива, але й вередлива, примхлива тощо.

Злягання: українські народні метафори сексуального дійства

© Микола Махній, 2010

© Махній М.М. ЕТНОСЕКСОЛОГІЯ: ЕРОС І КУЛЬТУРА. – К.: Blox.ua, 2010

Злягання: українські народні метафори сексуального дійства

Багато понять, так чи інакше пов’язаних з інтимним життям, в українській мові не мають словесного вираження. Йдеться не про наукові терміни іноземного походження, так чи інакше пов’язані зі статевим життям, як от коїтус чи еякуляція.

Звичайно, і в українській, і в російській мовах дуже багато евфемізмів для позначення статевих органів, статевого акту, мастурбації тощо, але це слова з арсеналу «ненормативної лексики», які мають не стільки еротичне, скільки лайливо-образливе забарвлення.

До українського фольклору та класичної літератури еротика пробивається в невеликих дозах, у дуже завуальованому вигляді.

Для позначення сексуального дійства «цнотливі» українці виробили низку метафор :

БЛУКАТИ ЛОБОДОЮ 

ВАРИТИ КАШУ

ВАРИТИ КИСІЛЬ

ВИБИРАТИ ЛЕНОК

ГНУТИ ВЕРБУ

ДАТИ ДЖМЕЛЯ

ДАТИ ЛАСКИ З-ПІД ЗАПАСКИ

ЗАВЕСТИ (ДІВКУ) НА СОЛОДКИЙ МЕДОК

ЗАВЕСТИ У ВИШЕНЬКИ

КЛАСТИ КЛАДКУ

КЛАСТИ РУНО НА РУНО

ЛАЗИТИ В ГОРОХ

ЛАМАТИ КАЛИНУ

МОЛОТИТИ ГОРОХ

МОЛОТИ МУКУ

НА ДОБРАНІЧ ДАТИ

ОРАНКА

ПІДКУВАТИ ЧОБІТОК

ПОСІЯТИ КОНОПЛІ

РОБИТИ МАКІТРУ

РОЗСИПАТИ ЖИТО

САДИТИ ЦИБУЛЮ

САПАТИ ЧАСНИК

СКАКАТИ В ГОРОХ

СКАКАТИ В ГРЕЧКУ

СПІЙМАТИ БОБРА

СТАТИ В БОРОЗНУ

ТОВКТИ ПРОСО

ТОВКТИ ПЕРЕЦЬ

ТОВПТИ ПШОНО

ХОДИТИ В БУДЯКИ

ХОДИТИ В БУЗИНУ

ХОДИТИ В ЖИТО

ЦІЛИНУ ОРАТИ