1. Барвінок: охоронець дівочої цноти та символ щасливого шлюбу

© Махній М.М. ЕТНОСЕКСОЛОГІЯ: ЕРОС І КУЛЬТУРА. – К.: Blox.ua, 2010

Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.

Барвінковий вінок в українських піснях символізує кохання та жіночу вірність або ж є засобом «імітування вірності» як, скажімо, в загальновідомій пісні «Несе Галя воду»:

Стелися, барвінку,

Буду поливати,

Вернися, Іванку,

Буду шанувати.

Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

 

У цій пісні, як і в багатьох інших, барвінок символізує чоловіче начало. З барвінком часто буває порівняно молодого козака:

Ой ти, козаче,

Ти, хрещатий барвіночку.

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

Або ж:

— Ти, дівчино, сіра вутко, чи сватати хутко?

— Козаченьку-барвіночку, в тую неділечку.

Або в такій пісні:

Зелений барвіночок,

Чом не рано цвітеш?

Ти ж, мій милий, чорнобривий,

Не по правді живеш.

Барвінок вплітали у купальські вінки, які потім пускали за водою. При цьому могли співати такої:

Ой, не стій, вербо, над водою,

Та не пускай зілля по Дунаю.

Ой, Дунай море розливає,

І день, і ніч прибуває,

У вербі корінь підмиває,

А зверху вершок усихає.

З верби листя опадає.

Стань собі, вербо, на риночку,

У крищатому барвіночку,

В запашному васильочку.

У наведеній пісні йдеться про очікування дівчиною-вербою своєї долі. Поетичний вираз «стати на риночку у крищатому барвіночку» означав одруження, яке часто в народній обрядовості має риси торгів.

У фольклорі образ посіяного барвінку означає кохання:

Ох і не стелися,

Хрещатий барвінку,

Та і по крутій горі…

Гей, не втішайтесь,

Злії вороженьки,

Та пригодоньці моїй!

Значно рідше барвінок вказує на буйні парубоцькі забави:

Ой на горі василечки сходять,

Під горою барвінок послався.

Під горою барвінок послався,

А вдовин син розпився, розгулявся.

У народних піснях витоптаний барвінок чи зів’ялий барвінковий віночок означає втрату дівочої цнотливості.

В вишневім садочку

Скопаю я грядочку,

Посію я васильок

І хрещатий барвінок.

Где ся взяв мій миленький,

Пустив коня у барвінок,

А сам пішов у васильок.

Кінь барвінок витоптав,

А сам васильок вищипав.

Відповідно, косити барвінок давати волю прагненням любощів:

Запросила козаченька

Косити барвінок.

Коси, коси, козаче, низенько,

А ти, милий, чорнобривий,

Присунься близенько.

Те ж саме означає, коли мовиться про «випасання коня» в барвінку. Адже кінь це символ чоловічої статевої сили:

З рубленої криниченьки води набирала.

З дубового відеречка коня напувала.

В зеленому барвіночку коня випасала.

Чи ж я тебе, козаченьку, та й причарувала?..